Позаминулі вихідні була весна. І я пошила своїм малятам новенькі шапочки. Спочатку для Ореста, бо наближався його день народження.
Софійка побачивши такі справи попросила і їй зробити таку саму тільки з очима та іклами, хоча з нею вже був узгоджений проект з квіточкою і баламбонами. Я була рада, бо мені хотілося, щоб у них був якийсь однаковий одяг. Подивиться стороння людина і відразу зрозуміє - ці двоє брат і сестра. А не просто дівчинка тягне із собою чийогось малюка.
Прогулянка на Пейзажній алеї в Києві. У вихідні тут багато людей, всі фотографують і всі такі усміхнені.
Моїх двох видно з далеку. Шапки вийшли настільки чудовими, що привертають увагу перехожих. Орест іще маленький, йому все одно, а от Софійка від коментарів і звертань до неї незнайомців втомилася. Довелося шити шапку спокійнішого фасону - з квіточкою і баламбонами.
На цій фотці вона грається з бабусею у схованки і просить, щоб я її не викривала зі своєю зйомкою. Над шапкою видно чобіт, то вже бабуся Іра підкрадається ззаду :)
І кілька фоток Орцьо. Я навмисне зробила шапку без іклів та вирячених очей, щоб зберегти дитині індивідуальність і менше привертати увагу на прогулянці. Так і вийшло. Орцеву шапку сприймають спокійніше.
О! Я ж не написала найголовнішого! Чому я взялася за пошиття шапок саме динозаврів? А тому, що Орест їх дуже любить і вирізняє серед інших тварин. У нього є дві гумові фігурки, він з ними носиться цілими днями або в руках або в спеціальному пакетику, годує їх печивом, вкладає спати і каже на них "зявр".
Викрійку я зробила з двох Оттобрівських шапок, вушка від шапки-собачки (її можна скачати з сайту безкоштовно) а верхівку з номеру 1/2007, мод. 23, при цьому на Ореста викрійку зменшила до 48 розміру. Психонула і відтяла вже під час шиття 5 мм на потилиці (здалося, що буде завелика) - вийшло впритул, до кінця весни поносимо, а на осінь треба нову шити.
Цей чудовий фліс куплено
у Марини, підкладку інтерлок теж у неї.
Дякую, що дочитали до кінця. Гарного вам дня.
