20 грудня 2011

Коник від Миколайчика


Епізод перший.
Минулого місяця довелося нам показувати Софійку лікарю. В ході огляду лікар не забула згадати, що наближаються свята і сказала, що якщо піти бід ялинку, що стоїть в холі поліклініки і замовити під нею бажання, до Дід Мороз його неодмінно виконає.
Виходить Софія в хол і щосили промовляє: "Я ХОЧУ ЛОШАДКУ!". Всі провернули голови. 
Епізод другий.
В садочку зимові свята починаються з Дня св. Миколая. Для нас з Ігором це свято нове, тому настає кожен рік зненацька. Не було в нашому дитинстві святого Миколая. Один дід Мороз був. А тепер їх двоє і виглядають вони, начебто, однаково. Може один в білий кожух вбирається (так в нашій книзі "Улюблені віршики" намальовано), а другий в червоний? Але подарунки приносять обидва. Тільки Миколайчик повинен приносити книжечки і солодощі, а Дід Мороз все, що захочеш. Миколайчик складає все під подушку, Дід Мороз - під ялинку. Діду Морозу можна написати листа із замовленням.
Але все якось переплуталось і трансформувалося, в результаті - лист в садочку писали для Миколайчика. І що ж Софійка побажала? 
Лошадку!
На питання, якого саме коника їй хочеться Софія відповідала невпевнено: "ну, якогось рожевого..."

Далі дуже багато тексту. Рідним і близьким може бути цікаво.

Епізод третій.
Повертаємося ми пізно ввечері в неділю з прогулянки вечірнім Києвом. Ігор так між іншим згадує, що в понеділок (тобто на ранок) в садочку будуть святкувати День святого Миколая. 
Я кажу: "а коник де візьметься?", - і холону від жаху. Дев'ята вечора. Всі дитячі магазини вже закрито! На що, чоловік мені люб'язно відповідає: "а ти не зварганиш там щось нашвидкоруч? ти ж у нас рукодільниця".  І лягає ввечері спати. (Хоч би ратиці допоміг повирізати.) А дітей-то двоє. Треба 2 коники шити. 

Епізод червертий.
Об одинадцятій сіла малювати ескіз. О другій я ридала над машиною, бо нижня нитка плуталася і рвалася псуючи мені розкроєні деталі з фетру. Перший, Орестів коник залишився недошитий. З такою ступінню неохайності я змиритися не могла. Поміняла нитки і голку, згадала як вмовляти швейну машину, спробувала шити рожевого, Софійчиного. Почало виходити. Не пришила йому сідельце і не прикрасила вишивкою, як збиралася. Не зробила квіточку в гриву - а дуже хотіла. 
Але я його придумала сама! Від початку до кінця! І результат мені дуже подобається. Конячка вийшла така добра, така замріяна. Софійка її з рук не випускає. А Оресту поклала під подушку ялинкову прикрасу - фарфорового ведмедика з Амстердаму. Якого дозволила поносити по квартирі пів годинки, а потім повісила повище. Коника на Новий рік дошиватиму. Добре, що їх двоє - Миколайчик і Дід Мороз.

Епізод п'ятий.
Насправді я його проспала. Це вже мені Ігор розповів як Софія прокинулася і мерщій під подушкою мацати. Знайшла коника, зраділа, а тоді питає:"ой, папа, а хіба Миколайчик уміє шити?". 
- Уміє, але йому явно хтось допомагав.
- Ну, точно, його помічники йому допомагали.
- Так.
- А Оресту що?,- питає Софія.
І щодуху мацати під Орестовою подушкою, на якій він іще мирно сопе.
- Орест, Орест, дивися тобі ведмедик!...

Дякую всім, хто дочитав до кінця.
Чудової вам підготовки до свят.

LinkWithin

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...